боязно
БО́ЯЗНО.
Присл. до боязни́й.
Мороз лютує, аж скрипить.., і сторож боязно кричить, Щоб злого пана не збудить (Т. Шевченко);
В мене знов мороз на душу вдарив, І я боязно зирнув довкола (І. Франко);
Дуже вона хвилювалась, боязно поглядала в зал (М. Чабанівський);
// у знач. пред.
Мені чогось сумно й боязно, аж моє серце мре (Марко Вовчок);
А вдаватися до рідних Тосі, як радить вона в листі, незручно та й боязно (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)