боязнь
БОЯ́ЗНЬ, і, ж.
Почуття страху; побоювання, неспокій, викликані ким-, чим-небудь.
Серце його занило-зав'яло: страх не страх, якась боязнь обняла його (Панас Мирний);
З боязню й непокоєм у серці слідкувала мати за кожним словом і рухом сина (Н. Кобринська);
Появі негативних емоцій у дітей, зокрема, страху, боязні, невпевненості, істотно запобігає особистий приклад дорослих (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)