боязнь
БОЯ́ЗНЬ, і, ж. Почуття страху; побоювання, неспокій, викликані ким-, чим-небудь.
Серце його занило-зав’яло: страх не страх, якась боязнь обняла його (Мирний, IV, 1955, 61);
З боязню й непокоєм у серці слідкувала мати за кожним словом і рухом сина (Кобр., Вибр., 1954, 13).
Словник української мови (СУМ-11)