бравурний
БРАВУ́РНИЙ, а, е.
1. Жвавий, піднесений, гучний (перев. про музичний твір).
Павло віддав листа і за хвилину біг уже шпаркою ходою вгору вулицею, поспівуючи тихенько щось досить бравурне (Леся Українка);
Ще раз перечитавши перший і другий розділи, письменник .. засвистів якийсь бравурний марш (М. Хвильовий);
Оркестр з бравурного маршу перейшов на повільну, задумливу мелодію (Я. Качура);
Дід Хлипавка, хотів він того чи не хотів, вислухав бравурну музику... (А. Дімаров).
2. Бадьорий, бравадний.
Бравурні запевнення лікарів про те, що все йде до кращого, вже наступного дня поступилися місцем неприховано панічним заявам про раптове погіршення ситуації (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)