бравурний
БРАВУ́РНИЙ, а, е. Бадьорий, жвавий, піднесений, гучний (перев. про музичний твір).
Павло віддав листа і за хвилину біг уже шпаркою ходою вгору вулицею, поспівуючи тихенько щось досить бравурне (Л. Укр., III, 1952, 583);
Оркестр з бравурного маршу перейшов на повільну, задумливу мелодію (Кач., Вибр., 1953, 289).
Словник української мови (СУМ-11)