бравура

БРАВУ́РА, и, ж., заст. Удавання з себе хороброго, сміливого; бравада.

Зовсім зав’яв [Балевич] і знов стратив усю свою бравуру (Л. Укр., V, 1956, 240).

Значення в інших словниках

1. бравура — -и, ж., заст. Удавання з себе хороброго, сміливого; бравада.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. бравура — див. бравада  Словник чужослів Павло Штепа
3. бравура — БРАВУ́РА, и, ж., заст. Бравада. Зовсім зав'яв [Балевич] і знов стратив усю свою бравуру (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах