брикайло

БРИКА́ЙЛО, а, ч., розм., рідко.

Той, хто любить брикати, інтенсивно брикає.

Маленький онук-брикайло.

Значення в інших словниках

1. брикайло — -а, ч., розм. Той, хто має звичку брикатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. брикайло — Брикайло, -ла м. Имѣющій привычку лягаться.  Словник української мови Грінченка