брикання

БРИКА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. брика́ти і брика́тися.

З усього того панського брикання, того високодумства, гордощів для вас користі, як з цапа – молока (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. брикання — брика́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. брикання — -я, с. Дія за знач. брикати і брикатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брикання — БРИКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. брика́ти і брика́тися.  Словник української мови в 11 томах
4. брикання — Брика́ння, -ня с. 1) Ляганіе. 2) Сопротивленіе, барахтанье противъ кого.  Словник української мови Грінченка