брикайло брика́йло -а, ч., розм. Той, хто має звичку брикатися. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках брикайло — БРИКА́ЙЛО, а, ч., розм., рідко. Той, хто любить брикати, інтенсивно брикає. Маленький онук-брикайло. Словник української мови у 20 томах брикайло — Брикайло, -ла м. Имѣющій привычку лягаться. Словник української мови Грінченка