брудний
БРУДНИ́Й, а́, е́.
1. Покритий брудом (у 1 знач.), болотом; з брудом.
Видко [видно] обом – і Андрієві, і Маланці, – як брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани (М. Коцюбинський);
Ніс його виразно красувався на бруднім фоні стіни (В. Винниченко);
– Хто б це міг .. наслідити брудними чобітьми на паркеті? (О. Донченко);
Брудна земля.
2. Нечистий, замазаний, забруднений.
– Дай, братику, мені хусточку: вона брудна, я піду та виперу тобі (Сл. Гр.);
Зокола стіни [хати] не рівні та білі, а брудні – аж чорні (Панас Мирний);
Сплинули води брудними потічками, прилетіли бузьки з далеких країн (Н. Кобринська);
Шапок не було майже ні в кого, голови були замотані брудними, рваними ганчірками (В. Винниченко);
Навіть брудний од сажі сніг на клумбах серед двору [заводу] виглядав чепурно (Ю. Яновський);
На столі лежав нарізаний засохлий хліб, стояли брудні тарілки (Л. Дмитерко);
// Сірувато-мутний (про колір).
Брудні та важкі хмари вистилали високе небо (Панас Мирний);
Брудний світ ледве проходив знадвору крізь маленьке, похилене віконце (В. Винниченко);
// При виконанні якого людина брудниться.
Брудна робота.
3. перен. Який викликає моральну огиду, осуд; огидний, мерзенний.
Він [Андрюша] хоче подалі від цього чорного брудного діла (М. Хвильовий);
Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (В. Собко);
Брудні лапи цензури душили пісню Лесі Українки (з газ.);
// Сороміцький, непристойний.
Брудні натяки в пісні ставали все виразнішими (Леся Українка);
Йому здавалося зараз, що через свої брудні й ниці зносини з жінками він тільки й став підготований до справжньої любові (В. Підмогильний);
Розкотистий регіт розітнувся по хаті. Почалися крики, брудні, погані (С. Черкасенко).
4. перен., розм. Нечесно зароблений, здобутий унаслідок махінацій.
Потрібне базове законодавство, яке має регламентувати механізм попередження будь-яких спроб легалізувати брудні кошти (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)