брудний
БРУДНИ́Й, а́, е́.
1. Покритий брудом (у 1 знач.), болотом; з брудом.
Видко обом — і Андрієві і Маланці, — як брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробітчани (Коцюб., II, 1955, 32);
— Хто б це міг .. наслідити брудними чобітьми на паркеті? (Донч., III, 1956, 17).
2. Нечистий, замазаний, забруднений.
— Дай, братику, мені хусточку: вона брудна, я піду та виперу тобі (Сл. Гр.);
Зокола стіни [хати] не рівні та білі, а брудні — аж чорні (Мирний, IV, 1955, 249);
Сплинули води брудними потічками, прилетіли бузьки з далеких країн (Кобр., Вибр., 1954, 172);
Навіть брудний од сажі сніг на клумбах серед двору [заводу] виглядав чепурно (Ю. Янов., II, 1954, 98);
На столі лежав нарізаний засохлий хліб, стояли брудні тарілки (Дмит., Наречена, 1959, 181);
// Сірувато-мутний (про колір).
Брудні та важкі хмари вистилали високе небо (Мирний, IV, 1955, 326);
// При виконанні якого людина брудниться.
Брудна робота.
3. перен. Який викликає моральну огиду, осуд; огидний, мерзенний.
..влаштовують реакційні і брудні дільця чорносотенці і клерикали.. (Ленін, 20, 1950, 7);
Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (Собко, Справа.., 1959, 206);
// Сороміцький, непристойний.
Брудні натяки в пісні ставали все виразнішими (Л. Укр., III, 1952, 657).
Словник української мови (СУМ-11)