бруківка

БРУКІ́ВКА, и, ж.

1. Те саме, що брук.

Один квартал села має вже тротуари, а вся центральна вулиця – акуратну хазяйську бруківку (Ю. Яновський);

Кінські ноги б'ють бруківку.., викрешуючи підковами іскри (А. Шиян);

Вісім кілометрів довелося трястись по вибоїстій бруківці в кузові полуторки (В. Дрозд).

2. Матеріал для брукування вулиць; камені у формі брусків.

У найбільших містах Русі вулиці вистеляли дерев'яними тротуарами, а площі вимощували бруківкою (із журн.);

Кров'ю синів і дочок нашого народу щедро зрошені і бруківка Петрограда і Москви, і безмежні простори Росії (з газ.).

Значення в інших словниках

1. бруківка — брукі́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. бруківка — -и, ж. Те саме, що брук.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бруківка — див. дорога  Словник синонімів Вусика
4. бруківка — БРУК (дорога або вулиця, вимощена камінням), БРУКІ́ВКА, МОСТОВА́ розм. рідше; БРУЩА́ТКА (бруківка, вимощена каменями у формі брусків). Брущатка кінчалась; далі йшов брук із дикого каменю (О.  Словник синонімів української мови
5. бруківка — БРУКІ́ВКА, и, ж. Те саме, що брук. Кінські ноги б’ють бруківку.., викрешуючи підковами іскри (Шиян, Магістраль, 1934, 238); Один квартал села має вже тротуари, а вся центральна вулиця — акуратну хазяйську бруківку (Ю. Янов., II, 1954, 180).  Словник української мови в 11 томах
6. бруківка — див. брущатка.  Архітектура і монументальне мистецтво