бублейниця
БУБЛЕ́ЙНИЦЯ, і, ж.
Жін. до бубле́йник.
Піднялися на місто йти бублейниці, палянишниці (Г. Квітка-Основ'яненко);
Тетяна, пишна й рум'яна, гладка бублейниця, наступає (І. Кочерга);
– Тпру, тпру! – схопив [Ясь] за віжки і зупинив кобилу вже у ряду бублейниць (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)