бухкання

БУ́ХКАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. бу́хкати і звуки, утворювані цією дією.

Наближалися вершники; загула, задвигтіла від бухкання копит земля (із журн.);

З .. подвір'я долинуло глухе бухкання сокири: Родіон рубав на кормокухні дрова (Б. Харчук).

Значення в інших словниках

1. бухкання — бу́хкання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. бухкання — -я, с. Дія за знач. бухкати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бухкання — БУ́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. бу́хкати і звуки, утворювані цією дією.  Словник української мови в 11 томах