бухкати
БУ́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Те саме, що бу́хати 1, 2.
І знову глухо бухкають розриви (М. Стельмах);
Там, де млинок слухняно бухкає, І від олійні тихий струс... (М. Вінграновський);
Барабани глибинно бухкали, потверджуючи древньоіндійський міф, за яким Всесвіт народився з барабанного бою (В. Дрозд);
За ліском бухкали гармати (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)