бідонька
БІ́ДОНЬКА, и, ж., нар.-поет.
Пестл. до біда́1 1.
– Не страшно мені, хоч по увесь вік горечко, бідонька.., мені усе байдуже (Г. Квітка-Основ'яненко);
Лихе горе та бідонька, Мов гірка та лебідонька (І. Манжура);
– Дитино, дитино! Наробило ти мені бідоньки – наробило (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)