бідонька
БІ́ДОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до біда́¹ 1.
— Ні страшно мені, хоч по увесь вік горечко, бідонька.., мені усе байдуже (Кв.-Осн., II, 1956, 334);
Лихе горе та бідонька. Мов гірка та лебідонька (Манж., Тв., 1955, 36).
Словник української мови (СУМ-11)