білогривий

БІЛОГРИ́ВИЙ, а, е.

Який має світлу або сиву гриву.

По жону свою наречену Богдан їхав теж верхи, й дружки вели молодого білогривого жеребця обабіч за повіддя (І. Білик);

* Образно. І десь летить зима полями на білогривому коні (В. Сосюра);

* У порівн. [Човен] підскакував і плигав, немов нісся кудись на білогривих звірах (М. Коцюбинський);

// перен., розм. Світловолосий.

В очах білогривого містифікатора засвітилися тривожні вогники (А. Крижанівський);

* Образно. А з туману .. набігають Грізні, люті вали білогриві (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. білогривий — білогри́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. білогривий — -а, -е. Який має світлу або сиву гриву.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білогривий — див. кінь  Словник синонімів Вусика
4. білогривий — БІЛОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має світлу або сиву гриву. [Човен] підскакував і плигав, немов нісся кудись на білогривих звірах (Коцюб., І, 1955, 391); І десь летить зима полями на білогривому коні (Сос., Солов. далі, 1957, 20); *Образно. А з туману..  Словник української мови в 11 томах