білогривий

білогри́вий

-а, -е.

Який має світлу або сиву гриву.

Значення в інших словниках

1. білогривий — білогри́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. білогривий — БІЛОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має світлу або сиву гриву. По жону свою наречену Богдан їхав теж верхи, й дружки вели молодого білогривого жеребця обабіч за повіддя (І. Білик); * Образно. І десь летить зима полями на білогривому коні (В. Сосюра); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
3. білогривий — див. кінь  Словник синонімів Вусика
4. білогривий — БІЛОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має світлу або сиву гриву. [Човен] підскакував і плигав, немов нісся кудись на білогривих звірах (Коцюб., І, 1955, 391); І десь летить зима полями на білогривому коні (Сос., Солов. далі, 1957, 20); *Образно. А з туману..  Словник української мови в 11 томах