білогривий

БІЛОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має світлу або сиву гриву.

[Човен] підскакував і плигав, немов нісся кудись на білогривих звірах (Коцюб., І, 1955, 391);

І десь летить зима полями на білогривому коні (Сос., Солов. далі, 1957, 20);

*Образно. А з туману.. набігають Грізні, люті вали білогриві (Л. Укр., І, 1951, 68).

Значення в інших словниках

1. білогривий — білогри́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. білогривий — -а, -е. Який має світлу або сиву гриву.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. білогривий — БІЛОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має світлу або сиву гриву. По жону свою наречену Богдан їхав теж верхи, й дружки вели молодого білогривого жеребця обабіч за повіддя (І. Білик); * Образно. І десь летить зима полями на білогривому коні (В. Сосюра); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
4. білогривий — див. кінь  Словник синонімів Вусика