бісик

БІ́СИК, а, ч.

Зменш. до біс¹ 1.

Коли зирк: він [чорт] сидить .. – А що, – кажу, – бісику, чого се такеньки зажурився? (Марко Вовчок);

* Образно. Бісик зухвалості раптом ускочив Жаку в груди. Жаку було весело, Жаку було радісно – захват переймав його (Ю. Смолич).

◇ (1) Бі́сики гра́ють (стриба́ють, рідше іскря́ться і т. ін.) в оча́х – хто-небудь веселий, перебуває в піднесеному настрої.

Марія простягла руку, теж трохи жеманно, бісики іскрилися в її очах (Ю. Смолич);

Хоч би раз отут дівочі ніжки по травиці пролопотіли, – ніби зітхнув Роман, а в очах аж стрибають бісики (М. Стельмах);

Неля хотіла ще щось додати, але прикусила нижню губу і вмовкла, тільки в очах її грали бісики (з газ.);

Пуска́ти (посила́ти) / пусти́ти бі́сики (ґе́дзики) [очи́ма (о́ком)] див. пуска́ти.

Значення в інших словниках

1. бісик — бі́сик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бісик — -а, ч. Зменш. до біс II 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бісик — див. чорт  Словник синонімів Вусика
4. бісик — бі́сики гра́ють (стриба́ють, рідше іскря́ться і т. ін.) в оча́х. Хто-небудь веселий, перебуває в піднесеному настрої. Неля хотіла ще щось додати, але… прикусила нижню губу і вмовкла, тільки в очах її грали бісики (З газети)...  Фразеологічний словник української мови
5. бісик — Бі́сик, -ка; -сики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. бісик — БІ́СИК, а, ч. Зменш. до біс¹ 1. Коли зирк: він [чорт] сидить.. — А що, — кажу, — бісику, чого се такеньки зажурився? (Вовчок, VI, 1956, 265); *Образно. Бісик зухвалості раптом ускочив Жаку в груди.  Словник української мови в 11 томах
7. бісик — Бісик, -ка м. 1) ум. отъ біс. 2) бісики пускати. Строить глазки, ухаживать: строить куры; разсыпаться мелкимъ бѣсомъ. Ном. № 8797. Полюбиться її він мосці і буде бісики пускать. Котл. Ен. І. 14. З парубками вже не та: зуби до їх скалить, бісики пуска.  Словник української мови Грінченка