вартівня
ВАРТІ́ВНЯ, і, ж., заст.
1. Будівля для чергових вартових, караулу.
За статутом не дозволяється пускати сторонніх людей до вартівні (З. Тулуб);
Нікому було їх пригнути до роботи, нiкому покарати – простора вартiвня iз сiрого каменю в лiвому кутку великого квадратового подвiр'я стояла порожня (Ю. Мушкетик).
2. Службово-адміністративне приміщення у в'язниці.
Раніше ніж відвести в'язня до камери, його тримають якийсь час у тюремній вартівні – канцелярії, де реєструють та виписують ордери на “людішек” (І. Багряний);
Ще двічі Корж викликав Кузьму Івановича до вартівні, але так нічого й не вичавив з нього (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)