вбитий
ВБИ́ТИЙ¹ (УБИ́ТИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до вби́ти¹.
В кутку під божницею замість стола стояла узесенька примостка на чотирьох паколах, убитих в землю (Панас Мирний);
– Рівно, рівно, – відповіла й дивилась, як я, відсунувши лавку набік, одним майже рухом підняв портрет угору й повісив на вбитий нею цвях (О. Кобилянська);
* Образно. Неначе цвяшок, в серце вбитий, Оцю Марину я ношу (Т. Шевченко);
// вби́то, безос. пред.
Хоч вересень, а спіє жито, Ячмінь колосся підійма, Отут було кілочки вбито, А зараз їх чомусь нема (А. Малишко).
ВБИ́ТИЙ² див. уби́тий¹.
Словник української мови (СУМ-20)