вбитий
ВБИ́ТИЙ¹ (УБИ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вби́ти¹ 1.
Неначе цвяшок, в серце вбитий, Оцю Марину я ношу (Шевч., II, 1953, 93);
В кутку під божницею замість стола стояла узесенька примостка на чотирьох паколах, убитих в землю (Мирний, IV, 1955, 287);
// вби́то, безос. присудк. сл.
Хоч вересень, а спіє жито, Ячмінь колосся підійма, Отут було кілочки вбито, А зараз їх чомусь нема (Мал., I, 1956, 261).
ВБИ́ТИЙ² див. уби́тий¹.
Словник української мови (СУМ-11)