вдовиченко
ВДОВИЧЕ́НКО (УДОВИЧЕ́НКО), а, ч., розм.
Син удови.
Сумує [мати]: чи всім у світі така доля вдовиченкам, як моїм трьом? (С. Васильченко);
Я вже розумію, куди тече вода, але з співчуттям питаю вдовиченка: – Це на тебе давно гикавка напала? (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)