вередливо
ВЕРЕДЛИ́ВО.
Присл. до вередли́вий.
Тіна мовчки вередливо випинає нижню вогку губу й сідає збоку столу на стілець, зараз же витягнувши тонкі, гарні ноги в дорогих, модних панчохах і граючи ними (В. Винниченко);
Вона весь час вередливо кривиться і постійно незадоволена з чогось (О. Копиленко);
Коли султан заводив мову про походи проти невірних, вона затуляла йому уста, вередливо кривилася (П. Загребельний);
Йому був добре знайомий і цей чагарник .. з вередливо покрученими корчами (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)