вередливий
ВЕРЕДЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який капризує, постійно має примхи, якому важко догодити.
Хазяїн був задирливий і вередливий (Марко Вовчок);
Парасці .. дуже не до вподоби була ота нічна сторожа коло вередливої пані (І. Франко);
Була собі вдовиця, і росла при ній дочка, вередлива та бридка (Н. Забіла);
Знаю, що поранені здебільшого вередливі, як розбещені діти (Є. Доломан);
// Який виражає незадоволення, примхливість.
Коли пиховитий старший вередливим жестом скинув кирею.., кобзарі знову заграли (Іван Ле);
// Вибагливий, перебірливий.
Природжене почування краси .. зробило Михалчевського щодо дівчат трохи вередливим (І. Нечуй-Левицький).
2. перен. Мінливий, непостійний.
По Дніпру біліють вередливі піскуваті мілини (І. Нечуй-Левицький);
Що ота громовиця у квітні Над безлистям – омана лиха: Будуть .. морози досвітні, А земля вередлива й суха (Т. Масенко).
Словник української мови (СУМ-20)