вех
ВЕХ, у, ч.
Те саме, що цику́та.
Всі частини веху, особливо корінь, містять отруйну речовину, що викликає сильне, часто смертельне отруєння тварин і людини (з наук.-попул. літ.);
Квіти болотної трави веху білі, зібрані у складні суцвіття (зонтики), плід округлий (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)