вибагливий
ВИБА́ГЛИВИЙ, а, е.
1. Який ставить великі вимоги; вимогливий.
В Галичині з'являються раз у раз артисти дуже здібні й талановиті.., що можуть гідно задовольнити вимоги навіть вибагливої критики (І. Франко);
Його роботі навіть вибагливий Іван Антонович давав позитивну оцінку (О. Гончар);
// Якому важко догодити; дуже розбірливий, примхливий.
Мальовничі схили річки де в чому поступаються Псьоловим [Псловим], але це тільки на вибагливий смак закоханих у Псьол [Псел] (Ю. Яновський).
2. до чого. Який має великі потреби в чому-небудь.
Редиска дуже вибаглива до світла (з наук.-попул. літ.).
3. Вигадливий; складніший, ніж звичайно.
Вітрини крамниць розписані срібними вибагливими мережами (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)