вибагливий
ВИБА́ГЛИВИЙ, а, е.
1. Який ставить великі вимоги; вимогливий.
В Галичині з’являються раз у раз артисти дуже здібні й талановиті.., що можуть гідно задовольнити вимоги навіть вибагливої критики (Фр., XVI, 1955, 197);
Його роботі навіть вибагливий Іван Антонович давав позитивну оцінку (Гончар, І, 1954, 217);
// Якому важко догодити; дуже розбірливий, примхливий.
Мальовничі схили річки де в чому поступаються Псьоловим, але це тільки на вибагливий смак закоханих у Псьол (Ю. Янов., II, 1954, 179).
2. до чого. Який має великі потреби в чому-небудь.
Редиска дуже вибаглива до світла (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 66);
Коні цього типу досить витривалі в роботі, енергійні, але більш вибагливі до умов утримання (Конярство, 1957, 62).
3. Вигадливий, складніший, ніж звичайно.
Вітрини крамниць розписані срібними вибагливими мережами (Донч., V, 1957, 440);
Архітектура спільної хати не була вибаглива, бо комунівські будівничі не бачили ще відповідних зразків (Ю. Янов., II, 1954, 155).
Словник української мови (СУМ-11)