вибризкувати
ВИБРИ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БРИЗКАТИ, аю, аєш, док., що і без прям. дод.
Випліскувати рідину бризками.
Кінь трощить і трощить копитищами зашерхлі калюжки, вибризкує з них воду (М. Стельмах);
Вибризкати парфуми;
// Бризкати протягом певного часу.
Вибризкували натуральні фонтани, освіжуючи повітря (І. Франко);
* Образно. Серце праведного розмірковує про відповідь, а уста безбожних вибризкують зло (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Словник української мови (СУМ-20)