вигин
ВИ́ГИН, у, ч.
Вигнуте місце, округла лінія згину, повороту.
Бачив [скульптор] лише море соняшників, білу косинку та артистичні вигини чудових рук (О. Гончар);
Вона стояла, коли автобус зник за вигином дороги, туго обтягнувши своє тіло плащиком (В. Яворівський);
Хребет у дорослої людини має вигини (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)