вигин —
ви́гин іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
вигин —
ВИГИН – ВИГІН Вигин, -у. Вигнуте місце, округла лінія згину, повороту. Вигін, -гону. Місцевість коло села або в селі, куди виганяють пастися худобу, птицю.
Літературне слововживання
вигин —
-у, ч. Вигнуте місце, округла лінія згину, повороту.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вигин —
(річки) коліно
Словник чужослів Павло Штепа
вигин —
ВИ́ГИН, у, ч. Вигнуте місце, округла лінія згину, повороту. Бачив [скульптор] лише море соняшників, білу косинку та артистичні вигини чудових рук (О. Гончар); Вона стояла, коли автобус зник за вигином дороги, туго обтягнувши своє тіло плащиком (В.
Словник української мови у 20 томах
вигин —
ВИ́ГИН (вигнуте місце, вигнута, закруглена частина чого-небудь), ЗГИН, ЗАКРУ́ГЛЕННЯ, ЗАОКРУ́ГЛЕННЯ. Цим поглядом і красивим вигином шиї.. вона зараз дивовижно схожа на свою матір у молодості (О. Гончар); Кузя лежав, уткнувшись обличчям у згин руки (Л.
Словник синонімів української мови
вигин —
ВИ́ГИН, у, ч. Вигнуте місце, округла лінія згину, повороту. Сюди найближче з півночі підходив вигин Бугу, добираючись примхливо покрученими колінами до селянських садиб (Стельмах, Хліб..
Словник української мови в 11 томах