вигнивати
ВИГНИВА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ГНИТИ, рідко ВИ́ГНИСТИ, иє, док.
1. Гниючи всередині, порожніти.
З придатного для борті дерева зрубували верхівку і вибирали зверху в стовбурі заглиблення, щоб у ньому збиралася вода і вигнивала середина (з наук. літ.).
2. Гниючи, цілком знищуватися.
– Побачимо, що з тебе буде, коли Гамід вижме всі соки, всю силу, коли руки твої повиснуть, як вірьовки, і зуби вигниють у роті (В. Малик);
* Образно. Вимерли, вигнили смутки, Вигіркли, вилились сльози. Пальці розколюють грудки чорного, чорного болю (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)