вигнилий

ВИ́ГНИЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до ви́гнити.

Під двором, сумно похиливши віти, стояла вигнила зсередини верба (із журн.).

Значення в інших словниках

1. вигнилий — ви́гнилий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вигнилий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до вигнити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигнилий — див. гнилий  Словник синонімів Вусика
4. вигнилий — ВИ́ГНИЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́гнити.  Словник української мови в 11 томах