вигнилий

ви́гнилий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до вигнити.

Значення в інших словниках

1. вигнилий — ви́гнилий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вигнилий — ВИ́ГНИЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ви́гнити. Під двором, сумно похиливши віти, стояла вигнила зсередини верба (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. вигнилий — див. гнилий  Словник синонімів Вусика
4. вигнилий — ВИ́ГНИЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́гнити.  Словник української мови в 11 томах