вигнилий —
ви́гнилий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
вигнилий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до вигнити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вигнилий —
ВИ́ГНИЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ви́гнити. Під двором, сумно похиливши віти, стояла вигнила зсередини верба (із журн.).
Словник української мови у 20 томах