видих

ВИ́ДИХ, у, ч.

Кожне окреме виштовхування повітря з легенів при диханні; протилежне вдих.

Вранці я бачив, як Тарас на своєму балконі займався фізкультурою. Він робив глибокі вдихи й видихи, вигинався ластівкою, боксував з невидимим супротивником, присідав (М. Трублаїні);

Од видиху ледь ворушилися чорні вуса (Н. Рибак);

Мені видно, як їм важко, як мороз забиває їм дух: кожен видих висить сивим ковтком у повітрі (Б. Харчук).

Значення в інших словниках

1. видих — ви́дих іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. видих — -у, ч. Одноразове виштовхування з легенів повітря, набраного під час вдиху. Вільний видих.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. видих — ВИ́ДИХ, у, ч. Одноразове виштовхування з легенів повітря, набраного під час вдиху. Од видиху ледь ворушилися чорні вуса (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 141); Вимірювання обводу грудної клітки треба провадити.. у стані спокійного дихання, вдиху і видиху (Шк. гігієна, 1954, 45).  Словник української мови в 11 томах