вижбурнути
ВИ́ЖБУРНУТИ, ну, неш, док., кого, що, розм.
Однокр. до вижбу́рювати.
[Кирпа:] Та я тебе без дозволу вижбурну з цієї школи! (М. Кропивницький);
І вижбурне тебе з вагона Повсюдносуща охорона (Д. Павличко).
Словник української мови (СУМ-20)