викарбуваний

ВИ́КАРБУВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́карбувати.

На ньому [місяці] викарбуваний був Перунiв знак – воїн з списом-тризубцем (С. Скляренко);

Тільки високий обеліск та викарбувані золотом імена героїв височать на цій верховині (В. Кучер);

// ви́карбувано, безос. пред.

Дід високо підіймає руку до Місяця, на якому, як на печаті, викарбувано страшний злочин (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. викарбуваний — ви́карбуваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. викарбуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до викарбувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викарбуваний — Ви́карбуваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. викарбуваний — ВИ́КАРБУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́карбувати. Тільки високий обеліск та викарбувані золотом імена героїв височать на цій верховині (Кучер, Дорога.., 1958, 84).  Словник української мови в 11 томах