виконання
ВИКОНА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. вико́нувати, ви́конати.
– Дорогий професоре, невже ви не скажете, як ви досягаєте такого швидкого виконання ваших наказів? (Ю. Смолич);
Мелодії були всім знайомі, та проте виконання було якесь незвичайне, що зворушувало душу (І. Франко).
△ (1) Викона́ння ви́року, юр. – реалізація судового рішення про винність або невинність підсудного.
Відповідальність за своєчасне виконання вироку покладено на народного суддю або голову відповідного суду, який постановив вирок (з наук.-попул. літ.);
– Пробачте, пане начальник, якщо не буде вашого наказу відкласти виконання вироку, час вести ув'язненого на страту (В. Владко);
Забезпе́чення викона́ння зобов'я́зань див. забезпе́чення.
ВИ́КОНАННЯ, я, с.
Дія за знач. ви́конати.
Після виконання всіх розпоряджень виконавець доповідає голові або його заступникові про результат і подає відповідні матеріали для підпису (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)