виконання
ВИ́КОНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ви́конати, вико́нувати.
— Дорогий професоре, невже ви не скажете, як ви досягаєте такого швидкого виконання ваших наказів? (Смолич, І, 1958, 75);
Мелодії були всім знайомі, та проте виконання було якесь незвичайне, що зворушувало душу (Фр., VIII, 1952, 33).
Словник української мови (СУМ-11)