вилюднілий
ВИ́ЛЮДНІЛИЙ, а, е, розм.
Дієпр. акт. до ви́людніти.
Та вже третього дня Мелашку, тепер уже значно вилюднілу дівчину, лишив старий Улас саму на господарстві (Іван Ле);
Опівночі, о дванадцятій годині, коли вилюднілі вулиці стогнуть, як порожні керамічні труби, до пам'ятника, що проти Бессарабки, з'їжджаються мовчазні машини (В. Стус);
У XV ст. для захисту своїх територій Польща стимулювала заселення майже цілком вилюднілих територій Центральної України і, зокрема, Придніпров'я (з наук. літ.);
Полюючи разом із друзями на зайців, він забрів у ще за СРСР вилюдніле і врешті залишене останніми його мешканцями в першій половині 90-х років XX ст. село Скабарівщину (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)