вимощений
ВИ́МОЩЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́мостити.
Вулиця, вимощена камінням, повилася вгору (І. Нечуй-Левицький);
Довгий час треба було йти вимощеним стовповим шляхом (Л. Смілянський);
Незабаром він помітив у землі манюсіньку ямку, сховану в густій траві, і в ній затишне гніздечко, вимощене з трав'яних стебел (Григорій Тютюнник);
Перон, вузька, вимощена пощербленою жовтавою плиткою смуга з кількома нефункціональними ліхтарями, колись газовими (Ю. Андрухович);
// ви́мощено, безос. пред.
Під головою високо вимощено подушками, очі можуть втягати в себе чужий краєвид (Н. Королева);
Оцей фортечний мур, бійниці, оці старовинні камені, що ними вимощено двір (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)