вимощений

ВИ́МОЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мостити.

Вулиця, вимощена камінням, повилася вгору (Н.-Лев., II, 1956, 390);

Ми розмістилися на возі, добре вимощеному свіжою травою (Шиян, Партиз. край, 1946, 84);

Незабаром він помітив у землі манюсіньку ямку, сховану в густій траві, і в ній затишне гніздечко, вимощене з трав’яних стебел (Тют., Вир, 1964, 202).

Значення в інших словниках

1. вимощений — ви́мощений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вимощений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вимостити. || вимощено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимощений — ВИ́МОЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́мостити. Вулиця, вимощена камінням, повилася вгору (І. Нечуй-Левицький); Довгий час треба було йти вимощеним стовповим шляхом (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. вимощений — Ви́мощений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)