випороток

ВИ́ПОРОТОК, тка, ч.

1. Недоношене маля, вийняте з тіла убитої або загиблої тварини.

Досвідом вигодовування недоношених тварин та випоротків володіє далеко не кожен ветеринар (із журн.);

// Хутро цього маляти.

Греблю поважно пройшов у черкасиновій чумарці і смушевій, з випоротків, шапці Терентій Плачинда (М. Стельмах);

Випоротки використовують на пошиття переважно головних уборів для дорослих та дітей (із журн.).

2. перен., зневажл. Те саме, що недоно́сок 2.

– Злодії, випоротки зінські, я вас провчу, як чесних людей турбувати! Доволі крові людської напились, гетьте! (Б. Лепкий).

Значення в інших словниках

1. випороток — ви́пороток 1 іменник чоловічого роду, істота недоношене маля тварини ви́пороток 2 іменник чоловічого роду хутро діал.  Орфографічний словник української мови
2. випороток — -тка, ч. Недоношене маля тварини, що його виймають із тіла убитої або загиблої матері. || Хутро цього маляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випороток — ВИ́ПОРОТОК, тка, ч. Недоношене маля тварини, яке виймають з тіла убитої або загиблої матері; // Хутро цього маляти. Шапка з випоротків.  Словник української мови в 11 томах