висланець

ВИ́СЛАНЕЦЬ, нця, ч.

1. Той, хто зазнав вислання.

Поляки виставили три шибениці й повісили на них трьох руських висланців: Богуна, Войновича та Сулиму (І. Франко);

Дипломований геолог Самойлович вибрав з-поміж висланців охочих .. і провів з ними геологічне дослідження русла ріки Пінеги (Р. Іваничук);

В очах мерехтіли постаті отих кількох сотень колишніх офіцерів, згодом червоних командирів, а зрештою, в'язнів і висланців на Північ (із журн.);

Політичний висланець.

2. рідко. Те саме, що послане́ць.

Двадцятьма дорогами з Борислава спішили висланці робітницькі по селах і містечках, розносячи вість про нову війну (І. Франко);

Надвечір невідомою якоюсь стежкою перебрався на Берестово висланець від Дауда, який заявив, що виміняє за золото всі овечі шкіри (Юліан Опільський).

Значення в інших словниках

1. висланець — ви́сланець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. висланець — -нця, ч. 1》 Той, хто зазнав вислання. Політичний висланець. 2》 рідко. Те саме, що посланець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. висланець — ВИГНА́НЕЦЬ (той, хто вигнаний, висланий кудись із певної місцевості, території), ВИ́СЛАНЕЦЬ, ЗАСЛА́НЕЦЬ, ВИ́СЛАНИЙ рідше; БАНІ́Т (БАНИ́Т) заст., БАНІ́ТА (БАНИ́ТА) заст. рідше (людина, оголошена поза законом).  Словник синонімів української мови
4. висланець — ВИ́СЛАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто зазнав вислання. Політичний висланець. 2. Рідко. Те саме, що посла́нець. Двадцятьма дорогами з Борислава спішили висланці робітницькі по селах і містечках, розносячи вість про нову війну (Фр.  Словник української мови в 11 томах