висланець

ви́сланець

-нця, ч.

1》 Той, хто зазнав вислання. Політичний висланець.

2》 рідко. Те саме, що посланець.

Значення в інших словниках

1. висланець — ви́сланець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. висланець — ВИ́СЛАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто зазнав вислання. Поляки виставили три шибениці й повісили на них трьох руських висланців: Богуна, Войновича та Сулиму (І. Франко); Дипломований геолог Самойлович вибрав з-поміж висланців охочих ..  Словник української мови у 20 томах
3. висланець — ВИГНА́НЕЦЬ (той, хто вигнаний, висланий кудись із певної місцевості, території), ВИ́СЛАНЕЦЬ, ЗАСЛА́НЕЦЬ, ВИ́СЛАНИЙ рідше; БАНІ́Т (БАНИ́Т) заст., БАНІ́ТА (БАНИ́ТА) заст. рідше (людина, оголошена поза законом).  Словник синонімів української мови
4. висланець — ВИ́СЛАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто зазнав вислання. Політичний висланець. 2. Рідко. Те саме, що посла́нець. Двадцятьма дорогами з Борислава спішили висланці робітницькі по селах і містечках, розносячи вість про нову війну (Фр.  Словник української мови в 11 томах