висліджувати
ВИСЛІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СЛІДИТИ, джу, диш, док., кого, що.
1. Шукаючи, нападати на слід, виявляти, знаходити кого-, що-небудь; вистежувати.
Почали знов гасати за Кармелем шукачі, почали знов слідці Кармеля висліджувати (Марко Вовчок);
Слідів не було ніяких, вістей ніяких. Він зложив сто ринських для того, хто би перший вислідив щось певного про його сина (І. Франко);
Бойко допіру вийшов з дому й цей арешт був для нього, як помиї на голову. Він навіть не уявляв, що його могли так швидко вислідити (Г. Шкурупій);
Дядьки посилали Дениса з рушницею, щоб вислідив та підстрелив [сича], але він не пішов, боячись, щоб Гнат не відібрав дробовика (Григорій Тютюнник).
2. заст. Досліджувати.
Викладали речі, розворушували, вивіряли на міцність – на розрив, просвічували, піднявши проти вікна, і вивертали, висліджували рубці (В. Барка);
До речі буде пригадати ті загальні закони асоціації ідей, які вислідила сучасна психологія, а потім розглянемо, чи і наскільки поети держаться тих законів, чи, може, вибігають поза їх межі (І. Франко);
Один мій чернігівський знайомий, інженер, має замір вислідити вплив українського стилю в давній архітектурі (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)