вицвіркувати
ВИЦВІ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. Цвірчати щосили.
* Образно. Гай співа, щебече, цвігоче і вицвіркує, грухає, сокоче, турчить і квилить (Марко Вовчок).
2. що. Випускати крізь зуби.
Цигарковий тютюн ледве тлів. Я часто й глибоко затягувався, недбало вицвіркуючи куточками уст важкий жовтий дим (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)